Усі разом під давньоруську «колиску»!
(Який же з мирних варіантів вирішення кримської проблеми?)
Цікаву аналітику щодо наближення сьомої роковини відомих кримських подій надав в своїй авторській інтернет-колонці при 2000-форматі –
Юрій Анісімов. («Новые варианты решения крымской проблемы и шансы на их осуществление»:
[https://www.2000.ua/blogi/avtorskie-kolonki_blogi/novye-varianty-reshenija-krymskoi-problemy-i-shansy-na-ih-osushestvlenie.htm]).
Перебираючи варіанти поновлення територіальної єдності країни, автор наполягає на мирних методах її відтворення. Але він зупинився
десь напів-кроку від конкретизації якогось з них.
А чи не повернутися до пропозиції депутата Державної Думи РФ Романова П.В. 16-річної давнини?
Про сумісне володіння України і Росії не тільки Кримом й Донбасом, але і Кубанню, і Тюменню, і Усурійським (Приморським) краєм Романов
свого часу запропонував сформувати з України і РФ єдину державу зі столицею у Києві. Тобто щоб не Україну приєднати до Росії, а навпаки –
РФ долучити до України.
Українці з мешканців третинної держави перетворюються в громадян першосортної геополітичної потуги. Та й заробітчанство (при
лише кількалітньої взаємо-асиміляції економік України і Росії) рішуче скоротиться.
Ну й про так звану «російську» мову!
Вона (згідно дослідженням великого українця-мовознавця А.Залізняка) – родом з терену України. Себто з Середньої Наддніпрянщини та
долини Десни [Зализняк, Андрей Анатольевич Древненовгородский диалект, 2‑е изд. – М., 2004].
Києво-великоруський діалект, поряд з полтавсько-черкаським, наддністрянським, буковинським, кабінетно-скрипниківським і (більш
істотно окремішним!) подкарпато-русинським, -- один з українських (не рахуючи безписемних!) літературних
[https://www.2000.ua/blogi/avtorskie-kolonki_blogi/shi_rosiyska_ruska_mova.htm] мов. Цей діалект поширився в 12 -- 16 ст. у
Великоросії, асимілювавши місцеві давньо-східнослов“янські місцеві говірки. На кшталт "берестяної" старо-новгородської (ільмено-словенської)
й "берестяної" ж старо-московської (вятицької)!
А саме: кривицьку, радимицьку, сіверську та й (перелічені вище!) ільмено-словенську і вятицьку.
Так що в об“еднаній (навколо Києва) державі буде функціонувати київська ж мова.
______
Конфликтні ситуації між різними «підрозділам» Руської Спільноти – не винятки в її історії.
Війни різних руських князівств одне з одним!
Господіна Великого Новгорода й Ростово-Суздальщини! Смоленщини і Сіверщини! Твері й Москви! Пскова проти Новгорода! ВКЛ
(Великого князівства Литовського, Руського та Жмойського) і Володимиро-Московського великого княжіння!
Теперішня ж «гібрідна війна» України с РФ – «зернятка» у порівнянні з попередніми внутрішньо-руськими територіальними (не кажучи вже про
три Всезагальні!) смутами.
______
Баварія в 1867 році «не-гібридно» й достатньо мотивовано воювала (на боці Австрії) проти Прусії. Однак 4 роки поспіль мюнхенська
держава добровільно увійшла в об“єднану (Прусією ж!) Німеччину. Без будь якого примусу з Берліну.
Мовою ж цієї нової держави (Другого Рейху) стала не баварська й не бранденбургська (берлінська), а верхньо-саксонська
(лейпцігсько-вітенбергська).
В сучасній же Русі аналогічна пост-конфліктна (поміж різними її геополітичними структурами) проблема значно простіша.
Абакумов Александр Васильевич -- 5.02.2021