За часів Меровінгів
державна (у т. ч. й писемна) мова у Франціі була одна - латина.
Але командних (адміністративних) мов було дві - суассонський
(пра-північнофранцузький) діалект латини й салічний (пра-нідерландський)
діалект середньонімецької мови.
Франкські селяни у Франціі (в історичній області Іль-де-Франс)
спілкувалися своєю германською мовою десь до часів короля Дагоберта (2-а чв.
7-го ст.) Впродовж же 6-го ст. вони були двомовні.
Але збереглася північна гілка салічних франків
(фламандці, голландці і бури).
Феодали ж Іль-де-Франсу (В них були "ротації" з
феодалами Пра-Нідерландів) були двомовними ще впродовж 7 -- сер. 10 ст. До
часів герцога Гуго Великого.
Але тоді ще не існувало единого північно-французького
народу. Навпаки ! Суассономовна гало-романська народність впродовж
9 -- 15 ст. активно диференціювалася на окремі етноси (пікардійський,
шампаньський, бургундський, нормандський, вандейський, анжуйський тощо).
Тоді ж й сформувалися головні північно-французьки діалекти.
Одним з них був і франсійський !
Держава ж спочатку звалася Західно-Франкським королівством.
А потім (не без впливу назви Франсійського герцогства, володарі якого починаючи
з Гуго Капета стали королями) -- королівством Франція.
А. В.
|