Берестяні грамоти

Пам`ятки давньої східнослов`янської писемності (XI - XV ст.), написані на доступному тоді дешевому матеріалі - бересті. Літери на цих документах продряпувалися, видавлювалися писалом - загостреним металевим або кістяним стрижнем, на протилежному кінці якого (досить часто оздобленому) було вушко для підвішування його до пояса.

Берест - зовнішня шарувата частина кори берези. Має жовтувато-білий або ж червонуватий колір. Застосовується для виготовлення речей домашнього вжитку : кошиків, сільниць, хлібниць. Якісна сировина для виготовлення деревного дьогтю. Використовувався у Київській Русі як матеріал для письма.

Перші Б. г. знайдено в середині ХХ ст. під час археологічних розкопок. Більшість виявлених текстів - особисті листи на побутові й господарські теми. Починаючи з 1951 р., таких пам`яток було розкопано понад 800. Завдяки специфічним топографічним особливостям Новгорода Великого саме там і збереглася переважна кількість зразків берестяної писемності Стародавньої Русі. Інші були знайдені в Смоленську, Пскові, Вітебську, Твері, Мстиславлі, Торжку і Москві. Місто Стара Руса (ільменська факторія тодішніх середньонаддніпрянців) - осередок другої (за кількістю такого роду текстів) територіальної колекції Б. г. Не залишився без знахідок (попри несприятливу топографію) й терен України. Три фрагменти Б. г. і один цілий документ було виявлено у колишньому галицькому місті Звенигород (тепер село Львівської області). Велика кількість знайдених археологами (у т. ч. і в Києві) тогочасних писал - свідчення повсюдного існування берестяної писемності на Русі.

Ретельне дослідження (70?х - 90?х роки минулого сторіччя) цих документів Новгородською археографічно-археологічною експедицією на чолі з академіком В. Л. Яніним змінило традиційні погляди на мовну ситуацію в Київській Русі. Лінгвістичний аналіз новгородських Б. г. показав істотні відмінності найдавнішого їхнього шару (ХІ - ХІІ ст.) від найпізнішого (XIV - XV ст.). Друга з перелічених груп писемних пам`яток виявилася мовно ближчою до київських "Слова про Ігорів похід" та "Слова про загибель Землі Руської" аніж перша - сучасниця зазначених творів. Наукові студії В. Яніна та його колег проілюстрували суттєві діалектні відмінності східнослов`янських говірок ще за часів "золотої осені" Давньоруської Держави 800-річної давнини. Але уніфікуюча грамматична роль старокиївського діалекту (але на місцевих фонетичних "грунтах" !) обумовлена вже була остаточно.

З іншого боку, дослідження фахівців-берестознавців останнього півстоліття свідчать про надзвичайно важливу значущість в історії мовного розвитку східного слов`янства саме його росо-полянської говірки.

_______________________

Літ. : Янин В. Л. Я послал тебе бересту… . - M., 1975 ; Седов В. В. Восточные славяне в VI - XIII вв. - M., 1982, с. 57 - 58, 66 ; Янин В. Л., Зализняк А. А. Новгородские грамоты на бересте (из раскопок 1977 - 1983 гг.). Комментарии и словоуказатель к берестяным грамотам (из раскопок 1951 - 1983 гг.). - M., 1986 ; Німчук В. В. Берестяні грамоти на Україні // Мовознавство. - К., 1992. №6, с. 18 - 25 ; Крысько В. Б. Древний новгородский диалект на общеславянском фоне // Вопросы языкознания. - M., 1998, №3, с. 74 - 93 ; Абакумов О. В. Летто-литовський етнічний плацдарм Великої слов`янської колонізації Балкан VI ст. // Slavica та baltica в ономастиці України. - К., 1999, с. 54 ; Німчук В. В. Берестяні грамоти // Енциклопедія "Українська мова". - К., 2000, с. 45.

12.05.2002 О. В. Абакумов,

Comments