«Лис Микита» i «Любов та голуби» (один з парадоксiв вiтчизняного кiнопрокату)

Початок лiта ц. р. українську кiнематографiчну громадськiсть потiшив вихiд на екрани країни 26-серiйного мультиплiкацiйного фiльму «Лис Микита» (за поемою Івана Яковича Франка). Автори серiалу використали первинний, авторський текст твору, а не його переклад (на українську лiтературну мову) 1920-х рр.. В цьому перекладi, як вiдомо, й друкувався «Лис Микита» в усiх виданнях Каменяра впродовж останнiх 80 рокiв. Як i майже всi iншi твори цього найвидатнiшого з прикарпатських письменникiв.

Але iснує ще одна особливiсть зазначеної поеми (так само як i мультсерiалу).

Якщо переважна бiльшiсть iнших творiв класика була створена на специфiчнiй лiтературнiй формi надднiстрянського дiалекту, то «Лиса Микиту» Іван Якович написав бойкiвською говiркою. Мовою фольклорних селянських першоджерел Самбiрщини, якi й були використанi письменником при написаннЁ «Лиса Микити» !

Проте ! І бойкiвський, i надднiстрянський дiалекти суттєво вiдрiзняються вiд нашого лiтературно-полтавського. І якщо другий з них схожий на український приблизно так само як i росiйська мова, то бойкiвська говiрка ще бiльш глотто-хронологiчно вiддалена вiд пересiчного українця (слобожано-черкашано-схiдноподоляно-полтавця) анiж великоруська. Це навiть в одному iз своїх iнтерв’ю визнав бютiвський депутат -- напiвбойко Андрiй Васильович Шкiль. Ось чому i був в свiй («скрипникiвський») час зроблен переклад творiв Франка. Як з надднiстрянського, так i з бойкiвського дiалектiв.

Серiал «Лис Микита» виходить на екрани без дубляжу i без титрування. Але ж чому наш росiйськомовний кiнопрокат i титрується, i дублюється ?

Якщо сучасний п’ятикласник з будь-якого глухого тетiївскького села (який не чув i зовсiм не вивчав росiйської мови, у хатi якого немає телевiзора, але є україномовна радiоточка) вперше в життi побачить у кiнопересувному закладi росiйський фiльм (ну, наприклад, «Любовь и голуби»), а на другий день -- бойкомовний «Лис Микита», то меньшовскьку стрiчку цей школяр зрозумiє краще анiж витвiр анiмацiйної студiї «Фрески»..

Так навiщо усе це титрування чи дублювання росiйськомовного (у т. ч. i кiнопродукцiї, i творiв Миколи Васильовича Гоголя тощо) мистецтва ? Робити «переклади» з говiрки на говiрку ! В Іспанiї i Латинськiй Америцi, наприклад, твори написанi андалузiйським нарiччям (у т. ч. й генiального Габрiеля Гарсiя Маркеса) не перекладаються на лiтературну кастильську. Так само i «Дон КЁхота» ще нiхто в Севiльї, Гранадi, Каракасi чи в Боготi не перекладав на андалузьку. Мова кастильцiв i андалузьцiв рiзняться мiж собою трохи бiльше нiж українська i росЁйська !

Так навiщо в культурнiй полiтицi нашої держави i до українських же (пост-києво-давньоруських) дiалектiв вiдноситися з подвiйною мораллю.

А. В.

Comments