На початку останньої декади поточного травня було пошкоджено меморiал воякам «студентського куреня січових стрільців» в Крутах. Хоча зазначеним пам’ятником (спорудженим ще помаранчовим урядом) відзначаються бунтівники. Тодішня легітимна влада на Українi конститувалася 25 грудня 1917 року харкiвським Всеукраїнським З’їздом Рад (127 делегатами з 200). Київська ж самокооптована Центральна Рада тоді ж стала юридично і державно не репрезентативно. Її ж озброєнi загони (у тому числі й «студентський курінь січових стрiльцiв») - поза законом.

Шоститисячний загiн Михайла Мурав’йова прискорив перемогу (впродовж 3-х тижнів) харківської УНР (саме так -- «УНР» -- тоді звалася «найперша» УРСР) над київською (під тією ж назвою проголошеною Центральною Радою). Проте й без мурав’йовців «Харків» взяв би гору над «Києвом». Але десь місяця зо два.

Попри усі ці перелічені легітимні і юридичні колізії - крутянський обеліск об’єктивно цілком припустимий. Але не як державний меморіал, а в якості «партійного» націонал-демократичного монументу.

Цiкавий напис був зроблений зловмисниками : «Сало России».

Виконавцi зазначеного акту вандалiзму повиннЁ були, вочевидь, написати (згiдно завданню своїх «провiдникiв») такий текст : «Слава России». Проте навiть iмiтуя «шовiнiстичну пiдступнiсть» цi молодi ультра-самостiники не витримали своєї ролi «клятих москалiв») i все ж таки вставили й свою дрiбненьку русофобську шпильку.

Якщо б то дiйсно були великоруськi нацiонал-екстремiсти, то вони (при будь-якому поспiху) нияк не змогли б «iнтерлiтеризувати» «Славу России» в «Сало России» (ну хiба що не дописали б до кiнця друге слово).

Та й «внутрiшнього гальма» щодо волонтерiв «студентського куреня сiчових стрiльцiв» у юних апологетiв донцовсько-бандерiвського «iнтегрального нацiоналiзму» немає. «Інсургенти» з ОУН-УПА були ворожi до галицької i української «нацiонал-демократiї» майже настiльки, як i до «комуняк», i до «ляхiв», i до «клятих москалiв». Парадокс, але мало не увесь сучасний прорухiвський бомонд (за невеличкими винятками на кшталт Мирослава Поповича) обожнює бандерiвських бойовикiв, вбивавших (серед iнших) також й iдейних попердникiв НСНУ, НРУ, УНП, «Пора», ПРП, УРП-«Собор» та iнших сучасних українських нацiонал-демократiв.

Поширюється «терористична мiмiкрiя». Це i «полонiєвий скандал» у Лондонi (з театралiзацiєю у якостi «пiдступу ФСБ»), i вбивство Анни Полiтковської (пiдiгнаного до дати народження В. В. Путiна у виглядi «подарунку»), i (бiльш дрiбна каверза !) пошкодження крутянського обелiску бандерiвськими молодчиками (зiмiтувавших «клятих москалiв»).

А. B.